Мовчанка
(води в рот)
Не
полізти в кишеню Твою за словом,
Наче
скалка в долоню. Листівка в Осло
Відлітає
пустою до плес в полоску.
Пошрамований
хвилями – реплік лоскіт,
Залишає
бетонне чи донне тло.
Не
сушивши того, що літало й квітло,
Все
ж виймаєш із себе нову лоліту,
І,
змовчавши, відчується літ тепло.
Щось
в тобі буде знати, куди текло,
Що
не світло в тобі вимикало пекло,
Що
не Стікс то слиною омив ікло,
Коли
коло розмов тобі проколов.
Відібравши
полову, крізь денне скло
Вік
мовчить крізь вікна. Одна з колон
Буде
вищою й далі. Застиглий слон
Віднаходить
солодке в собі й солоне,
І
радіє, що Стікс таки не холоне.
Источник: http://chegozeradi.ucoz.ru/index/pozdnjakova_albina_spoluchennja/0-96 |