Роздуми (Продовження)

* * *

Якщо природі не заважати –

Вона вражає своєю досконалістю.

Якщо не заважати людині –

Вона здивує увесь світ.

Якщо не протистояти дияволу –

Він знищить і природу і людину.

* * *

Бажаєш всім добра – роби добро,

А не бурчи на кухні сам по собі!

Нам не указ «імперський знак на лобі»,

Бо СЛОВО гарячіше за тавро!

* * *

Добра думка ходить світом,

А дурненька чахне…

Бо зростала пустоцвітом –

Ні смердить, ні пахне.

* * *

Уходить Муза із душі з протестом бурним,

Бо не бажає більш зі мною бідувати…

З розумним треба Мрію будувати,

А їй простіше мріяти із дурнем.

* * *

Крав Чук та Куч мав красти,

Бо братки з одної касти,

Близнюки, як дві сльози, одної породи,

Одноколірні тузи з одної колоди.

* * *

Не має бути в людстві ворожнечі

За мідний чи за золотий п’ятак,

Геть крадіїв! – Всім зрозумілі речі,

«Так» – в Україні, та й в Росії – «Так» !

* * *

Феміди вирок всім, хто взяв та дав,

Як вирок крадієві, як убивці…

За гратами щоб грішник виглядав,

Як квітнуть в Україні чорнобривці.

* * *

Свинья – во всем свинья, и в жизни, и в морали,

Не свойственно свинье порядок наводить.

Мы на Майдане все за правду глотки рвали

И каждого порвем, кто будет нам вредить!

* * *

Не сідай, бо лусне дупа,

Враз на дві коняки.

Пам’ятай про гілку дуба

Й долю комуняки!

* * *

Політикам пересторога:

Душі без честі – гріш ціна.

В політиці немає Бога,

Там балом править Сатана!

* * *

Захід визволить?!

– Давня плітка!

Схід підтримає?!

– Жди й мужій!

Пам’ятаймо!

– Голод не тітка!

Голод дядько,

Та ще й чужий!

* * *

Постанови чепурні,

Вказівки доктринні,

Ми сприйняли, бо дурні,

Раз дурні – то й винні.

БЛЕФ

Бентежать Байки Бютаїзму,

Лик Лицемірного Лакейства,

Етап Епохи Егоїзму,

Фатальна Форма Фарисейства.

* * *

Я не бажаю, щоб мене перекладали,

Бо крик на пісню не перекладеш.

Душа – не сіно, щоб її перекидали,

Хоча від сліз вона змокріла теж.

Вона болить, не може не боліти,

Як від укусів скаженілих псів,

Зневаги політичної еліти,

До творчої еліти всіх часів.

* * *

Дайте дожити віку

Гідно, вільно, яскраво!

Дайте набити пику,

Там, де не діє право!

Зоні з колючим дротом

В нашій країні не бути!

Знехтує влада народом –

Знову повстануть Крути!

* * *

Що робити, як грішник не кається?

Остогидли чорти з їх манерами!

Освятити – рука не здіймається,

Тож – спалити в Будинку з химерами?!

* * *

Кати! – Хто свій народ гнітять та гублять!

Кати! – Ті, хто свідомо це робив!

Кати! – Як ті кліщі, що ссуть та люблять!

Кати! – Щоб дідько в пеклі так вас полюбив!

* * *

Я заклинаю всіх нас від біди:

– Своє тримайте у своєму банку!

На чужині ні хліба, ні води,

Ні Галі, зголоднілому Іванку.

* * *

Шануй Вітчизно вірних соколів!

Інакше ставлення в нас до скоробагатька:

Не має мова тих «шановних» слів,

До тих синів, що не шанують батька!

* * *

Я власним досвідом надбав та буду знати,

Що досвід поколінь не треба зневажати:

Не можеш спати – нічого й лягати,

Не вмієш випити – не варто й починати!

* * *

Курці, хоч й крутого рівня,

Годі просторікати…

Влізла на щабель до півня –

Маєш кукурікати!

* * *

Нострадамус жодній юбці

Не складав рулади,

Бо вважав, що самогубці

Ставлять курв до влади!

* * *

Все масляне коту,

Коли бракує пильності.

Ми – жертви їх брудних

Інсинуацій:

Міністр транспорту

Змагається в дебільності

З міністром надзвичайних

Ситуацій.

* * *

На кон козлиний ставлять вже й значки.

Із шісток – дупелів наклонували.

Де були ви, «каськові» козачки?

Дебіли ви, якщо вас здуплювали!

* * *

Ця думка здавна вже мене,

Колего, морить:

Якщо шаблюка тягне бока,

Та папаха є,

Він – ГЕНЕРАЛ, по всім,

Коли говорить.

У справах, все ж,

Єфрейтором попахує.

* * *

В Київ безліч доріг,

Та усі до мети.

Діє Божий канон і по нині!

На спокуту за гріх,

Як збираєшся йти –

Зупинись, та вклонись Україні!

* * *

Політики не сміються,

Коли їм не смішно!

Людські сльози віділлються –

То й нам буде втішно!

* * *

Не можна грати з долею – це факт!

Здоров’я головне – немає й мови!

Бо може статися й з собакою інфаркт,

Якщо створити їй людські умови.

* * *

Не слід гнівити Бога – він все бачить!

Є вчинки, де нам прощення нема.

Собаку не життя її собачить,

А ставлення до неї, зокрема.

* * *

У економіці чи спад, чи СНІД, чи як?!

Чи прірва із вселенською дірою?...

Як затуляти тим, де вже чиряк,

То матимеш на щастя – геморою.

* * *

Гадаю, це суттєвий захід,

З вогнем цим гратися не слід!

Чимдуж прямуючи на Захід,

Слід озиратися на Схід!

* * *

Ніщо нікуди не зникає,

Доволі сумніватись вже.

Знаходить завжди – хто шукає!

Та має той – хто береже!

* * *

Не знав, не відчував і не знаходив…

Буває у казках чимало див…

Кохання, то є самий дивний подив,

Яким мене Господь нагородив.

Під час примарних перетворень

Я Істину шукав щосили,

Бажав знайти чарівний корінь,

Де чари на гілках висіли…

Зібрав тих чар-думок чимало,

З них визріло вино прозріння,

Щоб кожному по чарці стало –

Не перерубуйте коріння.

* * *

У боротьбі із вітряками

Перемагає той,

Хто зупиняє вітер

Не вважайте мене за води бурмотіння мутної

Не жалійте мене, силу маю та, дасть Бог, вистою.

Я у час негараздів, у небі години смутної -

Чорна хмара, але проливаюсь чистою.

Щасливий той, хто розуміє те, що бачить,

Поснулі Істини у Слові вмить воскресли:

Зростити знайдене зерно - сприйняти значить.

Тож будьмо вдячними за те, що нам донесли!