Без
ціни
Чим
платити за газ, чим платити за воду й
світло
Та
за сонний сніг, що на тлі його силуети:
як вії – віти…
Чим
за те, що коптиш, мов піч архаїчна повітря
тридцять років… і
від вівтаря до цвинтаря носиш вістря,
–
Незагострене вістря
суму в незагоєній сумці серця…
Чим
за те, що ні час, ні горілка з червоним
перцем
Не
стривожать минулого, пам’яті не
стриножать…
А
нічим…не вітчим мій добрий єдиний Боже;
За
життя не заплатиш, вар’ятко, тепер –
лічи:
Підбивай рахунки,
серпанки, густі цілунки
В
передпліччя, в губи, в чоло. Та мовчи-мовчи.
|