І
це минеться...
неділя
в Вінниці – шкребеш потилицю:
у
що це виллється: чи заманеться
вдягнути крила ці,
а, може, милиці,
чи
навіть клапани нарешті серцю?
і
сунеш площею трощити зернята
якогось бена ти у
заповітні
міські генделики,
де мешка veritas,
з
якої верне так – втинаєш Вітні:
енд
ай вилл олвейз,
кодло
бандерлогове,
вилл
олвейз лав ю,
місто
понад-бугове...
найменше лігво,
найсвятіше,
Богове,
підходьте
ближче...ще...
римському
другові
такого не писав в
його провінції
естет
відомий, бувши на вакаціях, –
на
рештки серця клапани не ставляться,
зачистка душ – то
не дезінформація,
тому
і стрьомно ближче до екватора.
вмивають руки лікар
з прокуратором.
...
і це минеться...
| 
