| Йоль
Ганні Осадко
Втримайся на плаву,
тримаючись за плавці,
Бачиш, яке тавро на
спині у цього дня?
Дівчина з міста Т,
білий полин в руці,
Часу
мінливий плин ловиться на живця.
Десь
на узбіччі шляхів меле луску чорний
млин,
Меле
дурниці і сум твій перемелює він.
Рими
та пахлаву слів запашних і снів,
Трощить людські
голоси, та не торкає один.
Тихо
говорить Бог . «Тихо...» - луна в душі.
Із
стільників небес ти дістаєш вірші
Без
коливань і біль буде зватись Любов.
Боже,
іще кажи! Cестро, пиши-пиши,
Бо
найкоротша ніч, бо найщедріший улов.
| 
