Мандрівка
по воду (начерк)
Але чого варте
життя, якщо перша ж
його репетиція
є вже саме життя?
Ось чому життя
завжди подібне начерку.
Мілан
Кундера
в
нього із нею було тільки те, що за фактом,
в
неї із ним – майже все, на що здатна
уява.
двічі
дзвонить поштар: шістдесят дев’ятий
лист
опускаючи в скриню…холоне кава…
він
вирина зненацька.. (із виру? з моря?..)
мовчки знімає
сорочку і тінь з порогу.
тане
у спеці в передчутті любові
день…
і вона довго-тепло-світло-волого
дивиться, з губ
забираючи по півслова,
і
виціловує пальці, приборкує втому.
в
тому і сенс, що позиція «просто поряд»
найеротичніша із
усіх, їм обом відомих.
«хочу…» – вона
промовляє, плямуючи тишу,
і
починає губами лічити хребці, а згодом
Моцарт у вічності
рондо для них допише
і
надішле до запиту музику, вечір, воду.
2010
|