*
* *
Вересень
був – кохання кіношне і голуби,
Вересень
був помаранчевий, був голубий.
В
тебе – за графіком, в мене був – без
пуття,
Без
шляхів, ниток аріадниних, без вороття.
Все
у валізу не влізе – та й дідько з ним.
Добре
не боса, а мотлох – молохові під хвіст.
Йшов
тут казкар один, то тепер побіжу за ним
Зорі
шукати в калюжах і попід тином зміст
Свого
такого-сякого щасливого майбуття,
Що
вироста, мов вірші, знали б з якого
сміття!
Доки
буденність пише нас у щоденник тижня,
Нижні
і верхні чакри змішує чорнокнижно,
Я
засинаю груба, а прокидаюсь – ніжна,
Просто
луску знімай і клади під ніж – най
З
нотою «ми» на пробитій гачком губі
Поглядом
заклинаю: не відпускай – люби.
Жертва
шукає ката, риба – рибалку. В юрбі
будь-якій
вибір зупиниться на тобі.
Жовтень
жене пожовкле листя чужих листів,
Я
не знімаю пошту, бо забуваю айді.
Діти,
в Сіті заплутані, мо втечемо від грози
На
піднебіння Всесвіту, де зійшли Терези.
| 
