Чоловічок
І
ніяк не загоїться, не загорнеться,
І
не вийде за браму того, що годен.
Чоловік
допиває горілку «Хортиця».
Ти
– фігурка із шахів, тобою ходять
Від
твого підвіконня і на балконі,
Зазирають
за раму. Зі сміхом котять.
У
двоспальному ліжку пускаєш корінь.
...а
фігурку у шати вбирає протяг
Як
завгодно, йому ж розбирати згодом.
За
фіранкою – край, недоступний плоті.
Випиваєш
сто грам перед першим ходом,
Підраховуєш
доляри, гривні, злоті,
Та
ніяк не розкраєш чи не розкроїш
Ти
сього караваю. Ковтаєш всоте.
Чорна
ніч зазирає з вікон дірою,
Де
спіднички школярок вже так високо.
Ти
заходиш далеко, якщо заходиш.
За
одвірками раю – налиті соком
Березневі
дівулі з відкритим кодом.
І
синиця у жмені – неначе сокіл.
26.03.2008
Источник: http://chegozeradi.ucoz.ru/index/pozdnjakova_albina_skhodi_bez_skhodiv/0-95# |