*
* *
Воно
приходить іноді по ночах,
Вкриває
ковдрою
Або
сніговими заметами.
Зрідка.
Воно
охоче
Сплітає
дні у в’язанки.
Багато
літ поспіль
Воно
тремтить
Смаком
мигдалевим
І
виривається
Крізь
іскристі мрії… і розпач.
Воно
приходить іноді по ночах,
Примушує
під дулом пістолета
Лишати
власну мушлю.
В
тишу
Кидає
вже обпалену світлину –
Пише.
Воно
приходить іноді по ночах,
Розхристане,
Без
ліній і сюжету,
І
спонукає вроджене бажання
Впорядкувати
– марно.
Але
отих його нічних торкань,
Отих
жорсткими кігтями роздертих
Зворушливих
цілунків
Мало.
08.10.2002
Источник: http://chegozeradi.ucoz.ru/index/pozdnjakova_albina_spoluchennja/0-96 |