Юшка
Юшка:
вода-цибуля-стебла гіркого зілля.
Як
нам не спиться, Юля, з депресняка, з
похмілля?
Як
нам сіро-зелено в світі, ніби-то білім,
До
почуттів скороспілим, перестиглим,
невільним?
...Дякую,
мій рибалко, смачно готуєш з риби,
Смачно
цілуєш в губи – більшого і не треба.
Дякую,
що нотуєш, все, що кажу не в риму,
На
серветках, шпалерах, на піску просто
неба.
Коропа
золотого дорогоцінна луска
На
стеблині осики – краще з моїх намист,
Хата
твоя нехитра, ніч – до щоки-щока,
Пасок
мосту над ставом, раків зухвалий свист,
Очеретяна
кішка, діти, на тебе схожі,
Лагідних
Псів сузір'я вдосвіта насторожі...
Кожен
мій напівподих: «Дякую, пане Боже,
Що
він, Такий, зустрівся у юрбі перехожих!»
Раптом
розплющиш очі: треба ж..таке насниться...
Ніби
угледіти зорі, впавши на дно криниці.
Але
згодом відчуєш, аж розквітнуть зіниці,
Присмак
юшки й побачиш
луску
на подолі спідниці.
Источник: http://novlit.ru/brovarnajajulija/archives/170 |