* * *

Вересень був – кохання кіношне і голуби,

Вересень був помаранчевий, був голубий.

В тебе – за графіком, в мене був – без пуття,

Без шляхів, ниток аріадниних, без вороття.

Все у валізу не влізе – та й дідько з ним.

Добре не боса, а мотлох – молохові під хвіст.

Йшов тут казкар один, то тепер побіжу за ним

Зорі шукати в калюжах і попід тином зміст

Свого такого-сякого щасливого майбуття,

Що вироста, мов вірші, знали б з якого сміття!

Доки буденність пише нас у щоденник тижня,

Нижні і верхні чакри змішує чорнокнижно,

Я засинаю груба, а прокидаюсь – ніжна,

Просто луску знімай і клади під ніж – най

З нотою «ми» на пробитій гачком губі

Поглядом заклинаю: не відпускай – люби.

Жертва шукає ката, риба – рибалку. В юрбі

будь-якій вибір зупиниться на тобі.

Жовтень жене пожовкле листя чужих листів,

Я не знімаю пошту, бо забуваю айді.

Діти, в Сіті заплутані, мо втечемо від грози

На піднебіння Всесвіту, де зійшли Терези.