Пальці
Пальці
непрохано лізуть в постскриптуми,
Схудли
і спала каблучка. Порушують
Межі
минулого. Вільхи поскрипують.
Скрипки
скажені, стежини вужчі,
Аніж
бувало раніше. Скептики
Сумно
схиляють вже сиві голови.
Пальці
в дверцята колишніх гепають,
Пальці
худі помирають з голоду.
Палиці
б’ють – чути тільки скрики їх –
Обома
кінцями, хоч це й незручно.
Ради
долонь наших мирне скликання
Було
колись, а тепер не ручкались.
Не
зупинялись, не внесли лепту
В
спільне минуле. Бувало солодко
Пальці
лизати, бо пальці вектором
Вкажуть
завжди, де зарите золото.
Палиці
б’ють: залишили, лишать,
Знов
залишають в мені діру цю.
Спала
каблучка. Їй снилась тиша,
В
котрій ти брала дитя за руцю.
|