ЧЕГО ЖЕ РАДИ. НОВЫЙ СТАН

Воинский Устав древних хеттов

Не держись за хребтину свою

Как за ось колесницы небесной,

Двери в рай – настежь в каждом бою,

Благость трусости – труд бесполезный.

Не грози, коль не можешь убить,

Звон пустой из кувшина пустого,

Душу незачем срамом губить

В зле бескровного бранного слова.

... Читать дальше »

* * *

Боже правый, как мы уродливы

В гнусно-праведной суете,

Сколь замшелым штампам угодливы

В беспардоннейшей простоте.

Холим планов своих убожество,

Очевидности вопреки,

И лелеем идей ничтожество,

Как последние дураки.

И брусчатка благих намЕрений

Нас приводит в оплот греха,

... Читать дальше »

* * *

Не хандри. Всё пройдёт, дорогуша,

Пусть и – катаньем, не мытьём,

Никого – и меня – не слушай,

Коль нужда – стоять на своём.

Стенку лбом пробивать – полезно,

Вне резона – кто боле прав.

Злее будешь. Не так помпезно

Свой выпячивать станешь нрав.

Только если сия забава –

Вовс ... Читать дальше »

Re: форма

Пригадуєш форму. Реформа губ

В кімнатах, де кожен другий – третій

І зайвий. Спів вичавить той когут,

Що стане останнім в нічнім квартеті.

Закінчиться порно. Опори – тут:

Склади, попри складність підрядних речень,

Сповзають до стегон і по мосту

... Читать дальше »

* * *

Облиш це обличчя. Цього нема,

Й наступного також, коли наступить

Підошвами капців на нитку... шва

І слова не стримано. Стопи – ступи,

Що містять зернятка і місять мак,

Стирають на порох і чути тупіт.

Копитами – посмішки сіромах.

Вкладаються « ... Читать дальше »

Мало місця на диску С

Як мені жити, якщо так мало місця на диску С?

Їй усюди болить, чого не торкнися, куди не глянь.

Чому це кажеш йому в дисплей, але не в лице?

Чому так кажеш?.. Не це, а «забути» Ти замовляв.

Коли немає вже пам'яті, щоби Тебе як слід

Запам'ятати, внести у пилюку, в архів вмовлянь.

... Читать дальше »

Чоловічок

І ніяк не загоїться, не загорнеться,

І не вийде за браму того, що годен.

Чоловік допиває горілку «Хортиця».

Ти – фігурка із шахів, тобою ходять

Від твого підвіконня і на балконі,

Зазирають за раму. Зі сміхом котять.

У двоспальному ліжку пускаєш корінь.

... Читать дальше »

У наших друзей из Луганского клуба фантастики вышел первый номер электронного журнала "Лугоземье". От всей души поздравляем, читаем и ждём продолжения.

От редактора

... Читать дальше »

Ранки

Нам залишилось декілька шибениць, шиб.

Нам залишились вийти, розбитись, відтятись.

Кожен ранок стріляє, але таки хибить,

Кожен живчик, як куля знаменного тата

Застрягає у ґумі. В цераті – цитата.

Кожен ранок навиліт, навиворіт – страта.

І не можна розбити у друзки цю шибку, ... Читать дальше »

Сходи без сходів (порушник часових кордонів)

Кроки – мов кролики. Як ми один без одного?

Злою безоднею з’їде сльоза на роликах.

Хтось за паролем, за поступом чи за подихом

Звірить з луною від них найстаріший ролекс.

Кроки – мов крони. Заплачено пішоходикам.

В ночі відходить день, і вдягне корону

... Читать дальше »

Діти-драже

Тільки діти-драже, тільки діти в солодкій глазурі,

Тільки діви, що вже погубили всі цноти на зло.

Ти стрибнеш з Мірабо і опинишся в річці Міссурі

Або знов остогидлим рабом, що на денці долонь.

Тільки діти межею біжать поза мури дитинця,

Коли діви читають в листівках надряпане «лов».

... Читать дальше »

Осінь не має периметра

Я закохано стверджую: осінь не має периметра.

Тут усе незавершене, листя махає перами.

Я кидаю писати, кохатися, пити й курити,

Тільки будь, аби раду дала хоч у щось зануритись,

Аби раду дала собі стати не після, а перед.

Я ламкою рукою Тебе обіймаю, мов гілкою,

... Читать дальше »